Золоті заповіді батькам

       Шановні батьки! Давайте вчитися виховувати наших дітей, пізнавати те, чого ми не знаємо, знайомитись з основами педагогіки, психології, права, якщо насправді любимо своїх дітей і бажаємо їм щастя. Ці рекомендації допоможуть вам швидше набути батьківської мудрості.

1. Ніколи не кажіть, що у вас немає часу виховувати свою дитину, бо це означатиме: мені ніколи її любити.

2. Не сприймайте свою дитину як свою власність, не ростіть її для себе, не вимагайте від неї реалізації заданої вами життєвої програми і досягнення поставленої вами мети. Дайте їй право прожити власне життя.

3. Ніколі не навчайте тому,учомусамі не обізнані.

4. Вчіть дитину самостійно приймати рішення і відповідати за них.

5. Довіряйте дитині. Дозвольте робити власні помилки, тоді дитина оволодіє вмінням їх самостійно виправляти.

6. Не соромтеся виявляти свою любов до дитини, дайте їй зрозуміти, що любитимете її за будь-яких обставин.

7. Ніколи не давайте дитині негативних оцінкових суджень(«ти поганий», «ти брехливий», «ти злий»), оцінювати треба лише вчинки.

8. Намагайтеся впливати на дитину проханням — це найефективніший спосіб давати їй інструкції.

9. Не ставтеся до дитини зневажливо.

10. Будьте послідовними у своїх вимогах.

11. Ніколи не порівнюйте свою дитину з іншими (друзями, однокласниками, сусідами), а порівнюйте лише з тим, якою вона була вчора і якою є сьогодні.

Правила поведінки учнів

1.   Учень приходить у школу за 15 хвилин до початку занять; чистий, охайний, знімає в роздягальні верхній одяг, займає робоче місце і готує все необхідне до уроку.

 2.   Учень зобов'язаний вчасно виконувати домашнє завдання

 3.   На першу вимогу вчителя варто пред'являти щоденник

 4.   Щодня вести запис домашнього завдання в щоденнику

 5.    Приносити на заняття всі необхідні підручники, зошити, посібники, письмові приладдя

 6.   Не можна приносити на територію школи з будь-якою метою й використовувати будь-яким способом зброю (у тому числі ножі), вибухові, вогненебезпечні речовини; спиртні напої. сигарети, наркотики, інші одурманюючі речовини й отрути

 7.   Паління на території школи заборонене

 8.   Не дозволяється жувати жувальну гумку, користуватися плеєрами й засобами мобільного зв'язку на уроках

 9.   Забороняється вживати непристойні слова та жести

 10. Учні школи повинні поважати працівників школи та один одного.

 11. Фізична конфронтація, залякування й знущання, спроби приниження особистості, дискримінація по національній або расовій ознаці є неприпустимими формами поводження. Школа категорично засуджує подібне.

12. Учні бережуть майно школи, акуратно ставляться як до своєму, так і до чужого майна, дотримують чистоти й порядок на території школи. У випадку заподіяння збитку майну школи батьки (законні представники) зобов'язані відшкодувати його.

13. Всі учні приймають участі в заходах щодо благоустрою школи й шкільної території, у міру своїх фізичних можливостей.

14. Учнем варто поважати право власності. Книги, куртки та інші особисті речі, що перебувають у школі, належать їхнім власникам.

15. До учнів, що присвоїли чужі речі, можуть прийматися дисциплінарні міри, аж до карного покарання.

16. Учнем, що знайшов загублені або забуті, на їхню думку, речі, пропонується здати їхньому черговому адміністраторові або вчителеві.

17. Не можна без дозволу педагогів або медичної сестри йти зі школи у визначений час. Вийти зі школи можна, пред'явивши записку від учителя або медичного працівника черговому охоронцеві.

18. У випадку пропуску занять, учень повинен пред'явити класному керівникові довідку або записку від батьків (осіб їх що заміщають) про причину відсутності на заняттях.

Безпека дітей в Інтернеті

Інтернет-технології стали природною складовою життя дітей і сучасної молоді. Комп′ютер є не тільки розвагою, але й засобом спілкування, самовираження та розвитку особистості.

Самостійне пізнання інформаційного світу дозволяє розширити коло інтересів дитини і сприяє її додатковій освіті, спонукає до кмітливості, привчає до самостійного розв′язання задач.

Всесвітня мережа також задовольняє потребу підлітків у лідерстві. Діти, які добре знають компютер та Інтернет, більш адекватно оцінюють свої здібності та можливості, вони більш цілеспрямовані та кмітливі. Щоб повноцінно орієнтуватись у віртуальному просторі, дитині треба вчитися структурувати великі потоки інформації, дотримуючись основних правил безпеки в мережі.

Всеукраїнське соціологічне дослідження, проведене Інститутом соціології НАН України в 2009 році, виявило тривожні тенденції: понад 28% опитуваних дітей готові надіслати свої фотокартки незнайомцям у Мережі; 17% без коливань діляться інформацією про себе і свою родину (адреса, професія, графік роботи батьків, наявність цінних речей у домі тощо); 22% дітей періодично потрапляють на сайти для дорослих; 28% дітей, побачивши в Інтернеті рекламу алкоголю або куріння, хоча б один раз спробували їх купити, а 11% − спробували купувати наркотики; близько 14% опитуваних час від часу відправляють платні SMS за бонуси в онлайн-іграх і лише деякі звертають увагу на вартість послуги. Лише у 18% випадків дорослі перевіряють, які сайти відвідує дитина, тільки 11% батьків знають про такі онлайн-загрози, як “дорослий” контент, азартні ігри, онлайн-насилля, кіберзлочинність.

 З метою надання батькам і педагогам допомоги з питань захисту дітей від впливу шкідливої інформації розроблено ряд посібників і складено перелік рекомендованих для дітей онлайн-ресурсів. Зазначені матеріали допоможуть відкрити дітям цікавий, корисний і, головне, безпечний Інтернет.

Посібники, які Міністерство пропонує використовувати батькам і педагогам для навчання дітей безпечному користуванню Інтернетом:

1.  Діти в Інтернеті: як навчити безпеці у віртуальному світі: посібник для батьків / І. Литовченко, С. Максименко, С Болтівець [та ін.]. – К.: ТОВ “Видавничий будинок «Аванпост-Прим»”, 2010. – 48 с. (http://online-bezpeka.kyivstar.ua).
2.  Виховання культури користувача Інтернету. Безпека у всесвітній мережі:  навчально-методичний посібник / А. Кочарян, Н. Гущина. – К., 2011. – 100 с. (http://www.mon.gov.ua/images/newstmp/2011/18_02/3/4press.pdf).
3.  Безпечне користування сучасними інформаційно-комунікативними технологіями / О. Удалова, О. Швед, О. Кузнєцова [та ін.]. – К.: Україна, 2010. – 72 с.
4.  Памятка для батьків “Діти. Інтернет. Мобільний звязок”, розроблена Національною експертною комісією України з питань захисту суспільної моралі  (http://www.moral.gov.ua/news/311/).
5.  Перелік рекомендованих для дітей онлайн-ресурсів, затверджений на засіданні Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі (рішення N 2 від 20.04.2010).

Підготувала вчитель права Новосьолова О.В.

Лекція для батьків

«Молодь і протиправна

поведінка»

Шановні батьки!

Підставою для законного залучення особи до відповідальності є необхідність вважати її суб’єктом виду правопорушень.Однією з вимог  вважається досягненнясуб’єктом правопорушення певного віку.

Отже, тема нашої розмови - «Молодь і протиправна поведінка».

      Сьогодні ми поговоримо про різні види протиправної поведінки, а також про окремі види юридичної відповідальність неповнолітніх. В правовій термінології існує поняття «правова та протиправна поведінка».Багатозначність поняття "поведінка" в суспільних науках значною мірою позначилася на його тлумаченні у правознавстві. Між іншим, правова наука і практика правового регулювання відносять до поведінки тільки ту людську активність, яка характеризується певними соціальними і юридичними ознаками. Розглянемо особливості правової поведінки.

Основними рисами правової поведінки є:

а) соціальна значущість;

б) вираженість зовні у формі діяння (дії чи бездіяльності);

в) свідомо-вольовий характер;

г) регламентованість правовими нормами;

д) властивість зумовлювати юридичні наслідки.

Оскільки правова поведінка здійснюється суб'єктами, то вони повинні адекватно усвідомлювати обставини, характер поведінки і мати можливість здійснювати свою волю, скеровувати свої вчинки.

З формально-юридичної точки зору соціальна поведінка є правовою у випадку, коли вона регламентується нормами права. Умови і ознаки правових вчинків можуть бути прямо описані в текстах правових документів, або в останніх передбачено якісь інші заходи щодо моделювання правової поведінки.

Властивість правової поведінки впливати на стан суспільних відносин пов'язана не тільки з соціальною значущістю, але й особовим сенсом — реалізацією суб'єктами своїх інтересів. Тому правова поведінка тягне за собою для них певні юридичні наслідки. Однією з найважливіших форм правових наслідків є реакція держави на результати правової поведінки у вигляді заохочення, стимулювання, охорони соціальне корисних вчинків чи застосування заходів юридичної відповідальності за шкідливі дії.

Правова поведінка є одним із видів юридичних фактів, тих конкретних життєвих обставин, з якими норми права пов'язують виникнення, зміну чи припинення правових відносин. У цьому випадку правова поведінка розглядається як підвалини зміни стану правовідносин, як конкретні життєві обставини, виникнення яких залежить від волі людей і які описані в гіпотезах правових норм. Правова поведінка за своєю внутрішньою структурою складається з певних дій, в яких зовні виявляється ставлення суб'єкта до інших суб'єктів права. Правовий вчинок є елементом правової поведінки.

Слід зазначити, що в нормах права, як правило, моделюється не правова поведінка в цілому, а її елементи — правові вчинки.

Правомірна поведінка, на відміну від протиправної, характеризується соціальною корисністю, відповідністю моделям, відображення у правових нормах, позитивними юридичними наслідками. Що ж собою являє  протиправна поведінка?

Протиправна поведінка як вид правової поведінки є антиподом правомірної поведінки. Насамперед, слід зазначити, що протиправна поведінка здійснюється у сфері права, але, на відміну від правомірної поведінки, вона є не формою свободи, а формою несвободи чи свавілля. Протиправна поведінка, оскільки вона має антиправову природу, входить до механізму правового регулювання тільки як юридичний факт, тобто як конкретна обставина, що є однією з причин виникнення охоронних правовідносин.

З точки зору теорії юридичних фактів протиправна поведінка відноситься до суспільне шкідливих (небезпечних) життєвих обставин, їх шкідливість виявляється у тому, що вони спроможні здійснити такі зміни в функціонуванні суспільних відносин, які не відповідають соціальному прогресу, нормальним умовам існування людини і суспільства. Якщо ми говоримо про протиправну поведінку, маємо факт правопорушення, а з правопорушень – відповідальність.

Кримінальна відповідальність — це обов'язок особи дати звіт про свої дії уповноваженим на те державним органам(зізнання попереднього розслідування прокуратури, суду),а також перетерпіти певні обмеження, страждання, відчути примусову дію кримінального закону. Частиною кримінальної відповідальності є застосування покарання щодо винного. Кримінальна відповідальність, як і кожний вид юридичної відповідальності, ґрунтується на конституційному принципі законності. Це означає, що кримінальній відповідальності і покаранню підлягає лише особа, винна у вчиненні злочину.Що таке злочин?Злочин—це суспільно небезпечне діяння, виявлене або в дії, абоубездіяльності. Злочин полягає в активних   діях(крадіжка   чужих   речей,   вчинення тілесних ушкоджень іншим людям).

—Як же бути, коли вчинено злочин?

Повідомлення про злочин є важливою умовою боротьби зі злочинністю і засобом запобігання їй, свідчить про громадську зрілість людини. Воно не має нічого спільного з таким негативним явищем, як наклеп. Ябіда ніколи не виступить відкрито проти недоліків, а таємно обговорюватиме їх за спиною своїх товаришів.

Якщо людина напевно знає про підготовлений або вчинений злочин, повідомити про який зобов'язує закон, але все-таки не виконує цього обов'язку, вона підлягає кримінальній відповідальності. У кримінальному праві неповнолітніми вважаються особи віком до 18 років. За загальними засобами кримінальна відповідальність настає з шістнадцяти років, а за окремі види злочинів – з 14 років.З чотирнадцяти років кримінальна відповідальність настає: за всі види вбивства;умисне заподіяння тілесних ушкоджень що спричинили розлад здоров’я;зґвалтування;крадіжку, грабіж, розбій;злісне й особливо злісне хуліганство;умисне знищення або пошкодження державного майна, що спричинилося до тяжких наслідків;умисне вчинення дій, що можуть призвести до аварії поїзда. Кримінальна відповідальність для неповнолітніх, що досягли 14 або 16 років.Настає з нуля доби, наступної за днем народження. Якщо є до моменту вчинення злочин особа не досягла встановленого законодавством віку відповідальності за певний злочин, вона або взагалі не підлягає кримінальній відповідальності, або буде звинувачена у скоєнні іншого злочину.

Для неповнолітніх, що не досягли 18 років, закон передбачає кілька положень, що пом’якшують їх відповідальність порівняно з відповідальністю дорослих злочинців. Позбавлене волі неповнолітньому може бути призначене на термін не більше 10 років, якщо в конкретній статті.Особливої частини Кримінального кодексу України за споєння злочину передбачено суворіше покарання. Факт неповноліття винного повинен розглядатися судом як обставина, що відтягує (полегшує) вину.Для неповнолітніх злочинців передбачені м’якіші порівняно з дорослими злочинцями умови для умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.У разі здійснення неповнолітнім злочину, що не має великої суспільної небезпеки, а також якщо неповнолітній зробив суспільно небезпечне діянні, але не досяг віку кримінальної відповідальності (14 років), до нього можуть бути застосовані примусові заходи виховного характеру до яких належать:

• Зобов’язання привселюдно чи в іншій формі вибачитись перед потерпілим;
• Попередження;
• Передання неповнолітнього під нагляд батькам чи особам що їх замінюють, або під нагляд педагогічного чи трудового колективу з його згоди, а також окремим громадянам на їх особисте прохання;
• Покладання на неповнолітнього, який досяг 15 років і має майно чи заробіток, обов’язку відшкодувати заподіяний збиток;
• Направлення неповнолітнього у спеціальну навчально-виховну установу для дітей і підлітків до його виправлення, але щонайбільше на 3 роки.

Останній захід є найбільш суворим. Він здійснюється примусово незалежно від бажання неповнолітнього. До навчально-виховних установ належать загальноосвітні школи спеціального призначення (для правопорушників віком 11-14 років) і професійні училища соціальної реабілітації (віком від 14-18 р.).Доцільно зауважити, що примусові заходи виховного характеру не є покаранням і не спричинюють характерних для покарання негативних наслідків, насамперед судимості. Але якщо ці заходи не мали на порушника належного впливу, суд може вжити до нього суворіші примусові заходи аж до направлення у спеціальні заклади чи засудити до передбаченого законодавством покарання.В адміністративному праві юридична відповідальність настає з 16 років. Справа про адміністративні правопорушення неповнолітніх повноважені розглядати комісії у справах неповнолітніх при виконавчих комітетах місцевих рад.Справи про адміністративні правопорушення, які розглядаються комісіями поділяються на три основні групи:

• Справи про суспільно небезпечні дії, вчинені особами до досягнення ними 16 років (за них відповідають батьки);
• Правопорушення, скоєні особами віком 16-18 років;
• Скоєння дрібного розкрадання державного або громадського майна, дрібного порушення правил користування дорожнім рухом. Ця група справ розглядається комісією лише тоді, коли вони передаються їм органами внутрішніх справ  або судами. Якщо такі правопорушення вчиняють неповнолітні віком до 16 років відповідальність за них несуть родичі.

До окремої групи належать справи про інші антигромадські вчинки неповнолітніх, які не вважаються адміністративними правопорушеннями, однак свідчать про певні відхилення від нормального розвитку підлітка, наприклад неналежна поведінка у школі, на вулиці, ранні статеві зв’язки, захоплення іграми, що свідчить про звички, які з часом можуть призвести до злочину.

Кодекс про адміністративні правопорушення передбачає для неповнолітніх поблажливіший режим застосування стягнень порівняно з дорослими правопорушниками. Зокрема, до неповнолітнього не може бути застосований адміністративний арешт.

Крім того, за здійснення правопорушень до неповнолітнього у віці 16-18 років замість стягнень можуть бути застосовані такі заходи впливу:

• Зобов’язання публічно вибачитись перед потерпілим;
• Попередження;
• Оголошення догани або суворої догани;
• Покладення на неповнолітнього обов’язку відшкодувати заподіяні збитки, якщо він має самостійний заробіток;
• Накладення на неповнолітнього. Який має заробіток, штрафу;
• Передання під нагляд батьків, або осіб, які їх заміняють.

Поряд з цим відповідні комісії можуть застосувати примусові заходи виховного характеру, які вважаються доволі суровими, - це направлення у спеціалізовані навчальні заклади.Як свідчить практики, найчастіше комісії у справах неповнолітніх розглядають такі справи: дрібне розкрадання державного майна, побиття склад в автомашинах, псування телефонів-автоматів, розпиття спиртних напоїв у громадських місцях або поява в них у нетверезому стані, азартні ігри (в рулетку, карти). Цивільно-правова відповідальність настає з п’ятнадцятирічного віку. Якщо заподіяв неповноті ній що не досяг 15 років, то майнову відповідальність несуть його батьки чи опікун, але тільки тоді, коли заподіяний неповнолітнім збиток виявився результатом нездійснення за ним контролю, неналежного виховання, неправильне застосування до нього свої прав.Якщо неповнолітній, який не досяг 15 років, заподіяв шкоду в той час, коли перебував під наглядом навчального, виховного чи лікувального закладу, то вони несуть відповідальність, але тільки тоді, коли збиток був заподіяний внаслідок нездійснення чи неналежного здійснення контролю за неповнолітнім під час перебування його під наглядом певного закладу.У віці 15-18 років неповнолітній відповідає за заподіяний ним збиток на загальних засадах, тобто відштовхує його самостійно.Але якщо у неповнолітнього немає майна чи роботи, достатньої для відшкодування заподіяної шкоди то за нього не роблять батьки чи опікуни. Але вони несуть майнову відповідальність за шкоду, заподіяну їх неповнолітньою дитиною, тобі коли ця школа є результатом їх протиправної поведінки, тобто їх провина полягає в тому, що вони не виконували своїх обов’язків, щодо виховання дітей. При цьому до відповідальності залучаються як батько так і мати, навіть якщо шлюб між ними розірваний, оскільки вони мають рівні права й обов’язки щодо своїх дітей.

Відповідальність батьків за своїх неповнолітніх дітей віком 15-18 років має субсидіарний характер. Наприклад, якщо мати виплатила більшу частину за заподіяну шкоду, то батько покриває відсутню частину, але потім мати має право зажадати від батька провернути їй частину, витрачену нею, щоб їх частки виплати були рівними. Обов’язок батьків відшкодувати заподіяну неповнолітнім шкоду припиняється після досягнення ним повноліття (віку 18 років), а також, якщо в нього до 18 років з’являються майно чи заробіток, достатній, щоб відшкодувати збиток. Доречно зауважити, що батьки чи опікуни, навчальні, виховні або лікувальні заклади, що відшкодували заподіяний неповнолітнім збиток, не мають права регресу до цих осіб.

Вище зазначений матеріал повинен донести до нас хоч якусь відповідальність передкимось, не конкретизуючи подій. Зробивши певні висновки, ми повинні знати короткий вислів із Конституції України: “людина, вчинивши злочин або протиправне діяння, повинна відповісти за нього”. І при виборі між добрим і поганим нам потрібно звернути події на вислів і ми зрозуміємо правову силу держави і суспільства кожної країни.